|
* А якщо хочете щиро посміятися, радимо почитати мудрування Петра Писарчука у газеті 'Високий Замок' за 25 серпня. Вже такі його заяви як: 'дамо людям роботу і наведемо лад на Львівщині', 'влада для народу, а не навпаки', 'ми зможемо зробити втричі, вдесятеро більше' викликають регіт. Бо все це ми чули за радянської влади, коли справді не було безробіття, але були пусті прилавки у магазинах; відомо як 'наводився лад на Львівщині'; казали 'вся власть совєтам', а фактично влада належала комуністам; виконували п'ятирічки за чотири-три роки, а більшість товарів можна було придбати лише 'по блату'.
Мабуть, із Петра Івановича 'поперла' риторика професійного комсомольсько-комуністичного діяча – адже цей син Перемишлянщини від 1977 до 1990 року чесно 'трудився' секретарем комсомольської організації депо, в міськкомі та обкомі комсомолу, секретарем парткому заводу. А коли в незалежній Україні трохи 'убрався в пір'я', то не пішов замолювати провину за комуняцьке минуле у якусь націонал-демократичну партію, а потягнувся до україножерської Партії регіонів.
У пунктах від по-перше до по-п'яте викладено щось таке, що належить до виконання передвиборних обіцянок Януковича, а не братися вирішувати це на місцевому рівні, але й там є з чого посміятися:
– 'збільшити купівельну спроможність населення' – наразі збільшують ціни на газ, а це означає ріст цін на всі товари і, відповідно, зменшення купівельної спроможності;
– 'збільшити надходження податків до місцевих бюджетів' – проект Податкового кодексу від Партії регіонів залишає місцевій владі лише кілька найдрібніших податків;
– 'збільшити рівень довіри до влади' – і це після Чорноморського флоту, Семиноженка, Табачника, Солдатенка, коаліції з комуністами, заяв про голодомор та НАТО, підвищення цін на газ (?);
– 'побороти хамство' – схоже, пан Петро вирішив поміняти Президента України;
– 'оживе село - повеселіють міста' – після голодомору в Україні 1932-33 років один апостол комунізму вже заявляв: 'жить стало лучше, жить стало веселей';
– 'шахраям із нами не по дорозі' – авжеж, бо регіонали безпощадно ліквідовують конкурентів і, нарешті, 'ми можемо все змінити' – бійтеся Бога, Петре Івановичу, не треба більше нічого міняти!
Корочє: поява у шанованій газеті роздумів перемишлянського комуно-регіонала швидше нагадує примару, яка колись бродила по Європі, аніж плани політика, що любить Львів і Україну.
25.08.2010
* * *
* Часто держави і політичні сили у своїй діяльності використовують жупел (це слово має такі значення: 1. Кипляча смола, що, за уявленнями християнської релігії, підготовлена для покарання грішників у пеклі, 2. Те, що наводить страх; опудало). Найвідоміший жупел сьогодні – Осама Мухаммед бен Ладен. Щедро штампували жупели Російська царська і більшовицька імперії. Стосовно України це були 'мазепинці', 'католики', 'петлюрівці', 'українські буржуазні націоналісти', 'самостійники' і т.п.
Особливо більшовики-енкаведисти вправлялися на очорнюванні бандерівського руху і формуванні жупела 'бандерівець'. Це їм легко вдавалося, поки існувала більшовицька імперія. Адже говорити правду було заборонено, можна було Бандеру і бандерівців тільки лаяти. Коли ж Україна проголосила суверенітет, відкрилися архіви, проявилася правдива історія, повернулася в Україну і розповіла правду з трибуни Верховної Ради Слава Стецько, комуняцька брехня зів'яла і осипалася як торішнє листя. Телевізійне опитування показало, що Бандера увійшов у трійку найвизначніших українців за всю історію (кажуть, що він набрав найбільше голосів, але Табачник сфальсифікував результати).
Кагебісти передбачали, що незабаром Бандера стане для українців героєм, а не жупелом, тому почали творити нові пострахи – унсовців Вітовича, братчиків Корчинського та інших 'крутих націоналістів'.
Дуже ефективно скористався цим засобом Кучма, коли йшов на другий президентський термін – зробив жупел із комуніста Симоненка і виграв вибори.
Щось подібне повторюється і тепер – творять жупел із ВО 'Свобода': дають широкий доступ до всіх каналів телебачення, широко висвітлюють кожну, навіть найдрібнішу їхню акцію, широко коментують їхні вчинки і заяви націоналістичного спрямування.
Корочє: Віктор Янукович на виборах до місцевих органів влади напевно звернеться до своїх виборців: 'Якщо не проголосуєте за регіоналів, то будете мати 'Свободу'.
А чим іще можна обдурити неодноразово одурених братів наших зі Східної України?
21.08.2010
* * *
* Прочитав у тижневику 'Високий Замок' невеличку статтю Бориса Козловського 'Хай буде суперечка, аніж така гречка'. Довідався, що на ринку 'Привокзальний' 17 серпня були такі ціни (за кілограм): гречка – 17грн, пшоно – 5грн, рис – 10грн, капуста – 4грн. Згадалося, як Микола Янович у своє перше пришестя на посаду Прем'єра гонорово сповістив народ, що 'капуста стала дєшєвлє'. Друге пришестя поставило все на свої місця – ціни на продукти невпинно ростуть. Щоправда, не такими скачками як ціни на газ. Мабуть, теперішня влада разом з МВФ вирішили, що українців краще заморозити, аніж заморити голодом. Бо знову невдячні почнуть розмови про черговий голодомор.
Але найбільше вразила ціна на гречку. Нашу – українську, оспівану в народних піснях гречку, яка в Україні дає чудові урожаї, яка споконвіку допомагала українцям вижити у скрутні часи, яка дала пестливо-іронічну назву нашому народові – гречкосії. Та невже рис, який вирощують у далеких краях на полях, залитих водою, за яким дуже непросто доглядати, який в Україну везуть з іншого кінця світу, справді може бути майже удвічі дешевший? Можливо, у тих країнах, де вирощують рис, робоча сила справді дешева, але ж і українці заробляють небагато. Парадокс…
Корочє: Віктор Янукович повертає нас до соціалізму – це коли гречка була гостро дефіцитним товаром і продавалася тільки у Москві або у спеціальних магазинах за спеціальними рецептами хворим на цукровий діабет (компартноменклатурі гречку потайки привозили додому із партійних спецрозподільників).
21.08.2010
* * *
* Чим ближче до виборів, тим частіше львівські політики з народу збираються біля пам'ятника Т. Шевченкові і ведуть запеклі дебати про те, хто кращий і за кого треба голосувати. Недавно довелося підслухати цікаву розмову зі сфери галичанської політології:
– А яка різниця між українськими націонал-демократами і націонал-патріотами?
– Український націонал-демократ каже: 'Так, я українець, але яко демократ вважаю, що українською освітою може керувати безпородний Табачник, українською економікою – одно-російськомовний басарабець Цушко, українським урядом – інородець Пахло-Азаров, а всіма українцями – людина без національності'.
– Кажуть, що він з білорусів.
– Бідні сябри. Рабіновіч також косить під білоруса.
– Зрозуміло, ну а націонал-патріот?..
– О, націонал-патріот бореться, щоб українською освітою керував Іван Вакарчук, економіст може бути і найманий – аби відповідна освіта і досвід (не те, що в Цушка – закінчив Одеський сєльхоз-навоз), але прем'єр, тим паче Президент, повинен бути етнічним українцем.
– Корочє: Українські демократи файні хлопці, але патріоти кращі. Буду голосувати за націоналістів.
23.07.2010
* * *
* Недавно у передачі радіо 'Ера' брав участь колишній голова Верховної Ради України Олександр Мороз – людина, яка за посадою мала б уособлювати ідеал українця, державотворця, захисника традицій, мови, культури рідного народу. На жаль, це лише наші мрії, адже і його дочка, і його внуки публічно категорично зневажають українську мову, а послуговуються тільки російською – подібно до багатьох громадян нашої держави з комплексом меншовартості.
Але повернімося до радіопередачі. На запитання про подальшу долю соцпартії А. Мороз відповів, що його наступником на посаді голови стане В Цушко.
– А чому не Микола Рудьковський? – поцікавився журналіст, – на що Сан Санич відповів, що хоча Рудьковський знає три мови (іспанську, німецьку та англійську), він не здатний керувати партією, хіба що виконувати окремі завдання.
Для довідки:
Васілій Цушко закінчив восьмирічну школу, технікум механізації і електрифікації сільського господарства, Одеський сільськогосподарський інститут.
Володіє однією – недержавною – мовою.
Микола Рудьковський закінчив середню школу з золотою медаллю, закінчив з червоним дипломом Чернігівський державний педагогічний інститут імені Тараса Шевченка. У 1990 році закінчив школу бізнесу при МГІМО м. Москва. Через рік склав екзамен з мови та став студентом Віденського економічного університету на факультеті «Торговельна наука».
Володіє державною мовою і чотирма іноземними: англійською, іспанською, німецькою, російською.
Корочє: для Мороза одномовний русскоязичний басарабець важить більше, аніж п'ятимовний українець.
21.07.2010
* * *
* З настанням ери радіо і телебачення творці ідеї зближення націй і створення нової радянської російськомовної людини почали використовувати черговий спосіб приниження українця – на естраду вийшли Штепсель і Тарапунька. Перший – російськомовний 'умный еврей', а другий – україномовний (з рясною приправою русизмів) простакуватий, ледь не придуркуватий, хохол. Під впливом їхніх виступів дехто з молодих слухачів і глядачів волів стати розумним, тобто російськомовним. Таких сьогодні серед українських футболістів – хоч гать гати.
В незалежній Україні на приватних телеканалах в тій чи іншій формі знову широко розквітнула 'штепсель-і-тарапуньківщина'. Багато кумирів української молоді без особливих труднощів крім російської вивчають мови різних народів світу, проте вперто ігнорують материнську мову. Не для них писав великий Тарас: '… бо хто матір забуває, того Бог карає'…
Нове слово у справі 'штепсель-і-тарапуньківщини' сказав і перший Національний канал. Якщо Тарапунька мав певну перевагу над Штепселем у зрості, дотепності, практичному розумі, то сьогоднішні русифікатори дует поміняли на тріо: російськомовний 'умный еврей', російськомовний професіонал-футболіст (прізвища 'професіоналів', щоправда, якісь не російські – Саленко, Євтушенко, Ващук, Головко, Мунтян) і юний українець, якого два перші зовуть Петя. Це тріо коментує футбольні поєдинки чемпіонату світу, за якими спостерігає багатомільйонна українська аудиторія, особливо молодь. І що телеглядачі чують? Крім домінування російської мови та російськомовних коментарів – грубе обривання Петра на півслові, мовчанка у відповідь на звертання до них Петра, що 'Петя вболіває за слабших, бо він сам слабак', щоб Петя замовк, 'бо він не в церкві', що вони (о, бідолахи!) змушені слухати українську мову і т.п. Тобто, створюють у слухача враження, що українець Петя – не рівня їм, русскоязичним. А де обіцянки Шустера вивчити українську мову протягом кількох місяців, які він давав, приїхавши на добре оплачувану працю в Україну? Мабуть, заплатили більше, щоб не було прецеденту.
Корочє: якщо політику Національного і далі визначатимуть бенкендорфи, арфуші, савіки, то 'продвінута' українська молодь не тільки остаточно відречеться від мови батьків, але навіть почне форсовано вивчати іврит, а там, гляди, й арабську.
18.06.2010
* * *
* Поляки кажуть: 'пункт відзеня залєжи од пункту сідзеня' (точка зору залежить від посади). Це правило підтвердили і три наші президенти.
Леонід Кравчук, коли працював ідеологом компартії, переконував у теледебатах Івана Драча, що тільки комуністи можуть зробити людей щасливими і ніякого Руху чи інших партій не потрібно. Проте на посадах Голови Верховної Ради і Президента України саме він зліквідував українську компартію, розвалив совєцьку імперію, затвердив символи Держави: гімн 'Ще не вмерла України…', синьо-жовтий прапор, тризуб.
Леонід Кучма – за часів комсомольської молодості бреньканням на гітарі забавляв партійних босів, був яскраво-червоним директором, забув материнську мову – ну, справжнісінький тобі російськомовний інтернаціоналіст радянського штибу. І хоча президентські вибори він виграв за сприяння Росії, в тому числі і матеріального, ставши Президентом України, працював для блага власного народу: прийняв нову Конституцію з державністю української мови, затвердив закони про вступ до Євросоюзу і НАТО, ніде і нікому не поступався у справах, що стосувалися інтересів України. Щоправда, помінявши 'пункт сідзеня' у 2005 році, нагло забув українську мову, знову вхопився за гітару і почав співати 'Подмосковниє вєчєра' у 'вишуканому товаристві' Івана Табачника. Отаку 'честь імєєт' українець з прадавнім козацьким прізвищем Кучма.
Віктор Ющенко – ніколи раніше не був помічений у особливій прихильності до націонал-патріотизму. Але на посаді Президента України його почало боліти те, чим жив і живе рідний народ. Запровадив вивчення істинної, а не комуно-більшовицької, цензурованої Москвою, історії України; відкрив правду про геноцид українського народу у 1932-33 роках; віддав належне Героям української нації.
А ось для Віктора Януковича найголовнішим 'пунктом сідзеня' стала, очевидно, перша 'відсидка' на зоні. Надалі він живе і діє за її правилами: прислуговувати сильнішим і гнобити слабших, користуватися чужим як своїм власним. Звідси подарунки нашої з вами власності Обамі і Медведєву, ігнорування суспільної думки, побиття парламентської меншості, заяви про НАТО, геноцид.
Корочє: Віктор Янукович – виняток, який підтверджує правило.
16.06.2010
* * *
* Після старанного прочитання президентської 'Програми…' у залі палацу 'Україна' залунала велична мелодія гімну 'Боже великий, єдиний, нам Україну храни', але 'помазаник' Кіріла блискавично майнув за лаштунки. Подумалося – не дивно: старший чоловік, важке дитинство, наїзди радянських каральних органів, обмивання свободи, який міхур це витримає? Та під бурхливі оплески частини присутніх у залі порфіроносець тут же повернувся на сцену і почав з очевидним задоволенням відповідати вдячними оплесками, а потім не втримався і рвонув у центр залу, щоб уже конкретно потиснути руки братві. І все це відбувалося під урочисте виконання Церковного гімну України – мотиву, який змушує українця щонайменше стати струнко та прикласти руку до серця.
Корочє: це не брак патріотизму чи виховання, це – неотеси.
16.06.2010
11 лютого 2011
|
| Закрити |
